Феномен ліворукості й досі має чимало загадок. Чому шульг серед нас набагато менше, чи впливає ліворукість на спосіб мислення і чи бувають не лише ліворукі, але й “лівовухі” люди?
Правші ми чи шульги з’ясовується в ранньому дитинстві, коли ми беремо олівець і починаємо виводити свої перші кривулі. Але чому одна рука починає домінувати? І чому шульг на світі менше?
Щоб розгадати цю загадку, ми з Адамом Резерфордом, ведучим програми The Curious Cases of Rutherford & Fry на радіо BBC 4, вирішили копнути історію питання і дізнатися думку вчених.
Незабаром стало ясно, що тема набагато глибша, ніж можна було припустити. Я, приміром, навіть не підозрювала, що в нашому тілі не тільки руки функціонують несиметрично.
Візьмемо, наприклад, очі. Перевірити, яке око у вас є провідним, можна за допомогою простого тесту.
Витягніть перед собою руку з піднятим догори великим пальцем. Спочатку подивіться на палець двома очима, а потім по черзі заплющте ліве і праве око. Провідне те око, яке бачить картинку, найближчу до тієї, що ви бачите двома очима.
Так само можна протестувати й вуха: біля котрого ви зазвичай тримаєте телефон? А котре притуляєте до стіни, щоб підслухати, про що говорять сусіди?
Дивно помічати цю асиметрію у власних діях. Я, приміром, часто тримаю телефон лівою рукою і досить незграбно намагаюся притиснути його до правого вуха, роблячи нотатки правою рукою.
Це – незручно, але, вочевидь, справа не в зручності, а в тому, що ми використовуємо переваги нашого тіла, закладені природою.
Загалом 40% з нас – лівовухі, 30% – лівоокі і 20% – лівоногі. Але коли йдеться верхні кінцівки, ліва рука домінує лише в 10% людей.
Чому так відбувається?
У минулому ліворукість вважали недоліком, її всіляко викорінювали ще в шкільному віці. Не дивно, що негативні конотації в слові “лівий” збереглися й досі.
В англійській мові слово left “лівий” походить від англосаксонського “lyft”, що означало “слабкий”. А його антонім латиною звучить як dexter, тобто “умілий” або “праведний”.
З точки зору еволюції, домінування однієї руки цілком має сенс. Шимпанзе, приміром, роблять певні речі або тільки лівою рукою, або тільки правою.
Виконуючи ті самі завдання певної рукою, шимпанзе стають більш вправними і добувають більше їжі.
Але коли приматологи почали вивчати поведінку шимпанзе в природному середовищі, вони виявили несподівану річ. Розподіл тварин на ліво- та праворуких для будь-якого завдання був абсолютно рівним – 50 на 50.
Цікаво, в який момент нашої еволюційної історії це співвідношення змінилося на 1 шульгу з 10 правшів?
Деякі пояснення вчені змогли зробити, коли досліджували зуби неандертальців. Як виявилося, неандертальці були розумними, але трохи незграбними.
Тримаючи ніж у більш спритній руці, вони відрізали великі шматки м’яса, утримуючи його зубами і час від часу дряпали зуби ножем.
На передніх різцях неандертальців дослідники виявили чіткі сліди, за якими можна визначити, в якій руці прадавні люди тримали м’ясо, а в якій – ніж. Неймовірно, але кількість ліворуких та праворуких з-поміж неандертальців виявилася точно такою, як і в нас – 1 з 10.
Нам також відомо, що ліворукість обумовлена генетично, але генетики тільки намагаються з’ясувати, які ділянки ДНК впливають на це. Можливо, що за визначення провідної руки відповідають цілих 40 генів.
Але відповідь на запитання, чому ліворуких серед нас менше і що саме визначає провідну руку, поки що не знайдено.
А втім, як ліворукість впливає на життя людини? Якщо не казати про дратівливі незручності під час використання ножиць, застібок-блискавок та інших речей, створених для переважно праворукого світу.
Вже досить довго тривають дебати про те, як ліворукість впливає на роботу мозку. Ліву руку контролює права півкуля мозку, і навпаки, тому у шульг мозок може бути влаштований трохи інакше.
“Шульги мають інші принципи функціональної організації мозку”, – пояснює психолог Кріс Макманус із Університетського коледжу Лондона і автор книжки “Права рука, ліва рука”.
“Особисто я вважаю, що вони талановитіші, але також можуть потерпати від різних розладів”, – додає вчений.
“Через відмінності в роботі мозку шульги можуть мати навички, яких бракує іншим людям”, – переконаний він.
Утім, з такою думкою згодні не всі. Дороті Бішоп – професор нейропсихології розвитку з Оксфордського університету має особисту зацікавленість у цьому питанні. “Я – шульга, і мені завжди було цікаво, чому я відрізняюся від інших людей”, – каже вона.
“В останні роки я чула безліч заяв про те, що ліворукість пов’язана з такими розладами, як дислексія і аутизм. З іншого боку, їй приписували і певні переваги, стверджуючи, що серед архітекторів і музикантів більше шульг”.
Однак, ретельний аналіз даних не переконав Бішоп. За її словами, такі висновки стали результатом вибіркового подання інформації. Так, наприклад, вчені, які вивчають творчі здібності людини, задаються питанням, чи не залежать вони від того, яка рука в людини провідна.
Якщо вони знаходять підтвердження своєї гіпотези, вони звертають увагу тільки на нього, ігноруючи випадки, коли такого зв’язку немає.
Бішоп визнає, однак, що серед людей з рідкісними захворюваннями, зокрема синдромом Дауна, епілепсією і дитячим церебральним паралічем, співвідношення шульг до правшів досягає 50:50, а не 1:10.
Проте дослідниця вважає, що в таких випадках ліворукість може бути наслідком, а не причиною. “Ліворукість сама по собі не створює жодних проблем, – пояснює вона. – Вона просто може бути симптомом якогось захворювання”.
“Однак у більшості людей вона ніяк не впливає на інтелектуально когнітивний розвиток”, – впевнена Бішоп.
Але суперечки з приводу цього питання не вщухають. Частково проблема полягає в тому, що нейробіологи, які вивчають різні аспекти поведінки, проводять МРТ-дослідження тільки за участю правшів, щоб звести до мінімуму різницю між пацієнтами. А от шульг запрошують до участі тільки в спеціалізованих дослідженнях, присвячених саме ліворукості.
Зараз я на сьомому місяці вагітності, і мене вражає думка про те, що моя дитина вже визначилася, яка рука в неї буде провідною (хоча мені це поки що невідомо).
Нам це відомо, оскільки Пітер Геппер з Університету Квінс у Белфасті провів дивовижне дослідження, вивчаючи рухи дитини в утробі матері за допомогою ультразвуку.
Він виявив, що 9 з 10 ембріонів смоктали великий палець правої руки, що відповідає загальній статистиці.
Зустрівшись з учасниками дослідження багато років по тому, він підтвердив його результати. Дійсно, ті, хто в утробі матері засовували в рот палець правої руки, стали правшами, а ті, кому більше подобався лівий – шульгами.
Але навіть якщо мій малюк вже віддає перевагу правій або лівій руці, я напевно не дізнаюся про це, доки він не візьме в руки олівець і не почне малювати.
Ханна Фрай, BBC Україна